Чудово, коли професія, робота і хобі співпадають. У цьому мені повезло.
Коли я був у першому класі, молодший батьків брат дядько Микола навчив мене робити повітряні змії. Легенькі стебла сухого полину (у нас його називали чорнобиль), газета, клей с вишні, пояс від маминого халата,та котушка ниток з бабусиної швейної машинки – і змій готовий!
Темною крапкою він ширяє високо над селом, помахуючи хвостом. Нитка до нього йде спочатку майже паралельно землі, потім плавно підіймається, і, зрештою, зовсім зникає в прозорому осінньому небі.
Потім пішли моделі планерів, спочатку з тих-же матеріалів, до яких потім додалися бамбукові та соснові рейки – адже рубанок ставав дедалі слухняніший в моїх руках.
Гумові стрічки з велосипедної камери . . . . .
Джерело: UT5KS, Юрій Герасимчук | коментувати (3)
переглядів: 1068/ рейтинг: 5 |